CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
3 Цар. 3
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

3-я книга Царств

Глава 3

1 Соломон заключил союз с фараоном, египетским царём, женившись на его дочери. Он привёл её в город Давида в то время, когда всё ещё велась постройка дворца, Господнего храма и стены вокруг Иерусалима.

2 Народ ещё приносил жертвы на высотах, так как храм Господний ещё не был построен.

3 Соломон проявлял свою любовь к Господу, делая всё так, как говорил ему Давид, но продолжал приносить жертвы и совершать благовонное курение на высотах.

4 Царь Соломон пошёл в Гаваон, чтобы принести там жертву, так как там находилась главная высота. Соломон принёс тысячу жертв всесожжений на том алтаре.

5 В Гаваоне Соломону ночью во сне явился Господь Бог и сказал: «Соломон, проси Меня о чём ты хочешь».

6 Тогда Соломон ответил: «Ты был очень добр к Твоему верному слуге, моему отцу Давиду, за то, что он был справедлив, честен и предан Тебе. Ты оказал ему величайшую милость, когда позволил его сыну править на его троне после него.

7 И сейчас, Господи, Боже мой, Ты позволил мне стать царём вместо моего отца Давида. Однако я подобен малому ребёнку, у которого нет мудрости, чтобы сделать то, что мне необходимо сделать.

8 Я — Твой слуга среди народа, избранного Тобой. Здесь столько людей, что их невозможно пересчитать.

9 Прошу Тебя, дай мне разум, чтобы править и судить Твой народ, и отличать добро от зла. Без этого невозможно управлять этим многочисленным народом».

10 Господь был доволен, что Соломон попросил Его об этом.

11 Тогда Бог сказал ему: «Ты не просил себе долгой жизни, ты не просил себе богатства или смерти врагов твоих, а просил себе разума, чтобы судить и принимать правильные решения.

12 Поэтому Я сделаю то, о чём ты просил: Я даю тебе мудрость и разум, подобного тебе никогда не бывало прежде тебя и после тебя никогда не будет.

13 Я даю тебе и то, чего ты не просил: всю твою жизнь у тебя будет богатство и слава. В мире не будет другого царя, который превзойдёт тебя в величии.

14 И если ты будешь следовать Моей воле и подчиняться Моим законам и уставам, как делал твой отец Давид, Я дам тебе и долгую жизнь».

15 Проснувшись, Соломон понял, что Бог говорил с ним во сне. Он вернулся в Иерусалим, стал перед ковчегом Соглашения Господа и принёс жертвы всесожжения и содружества. Затем он устроил большой пир для всех своих слуг.

16 Однажды к царю пришли две женщины-блудницы и встали перед ним.

17 Одна из них сказала: «Господин мой! Я и эта женщина живём в одном доме. Я родила ребёнка, когда она была со мной в этом доме.

18 На третий день после того, как я родила, у этой женщины тоже родился ребёнок. Только мы одни были в доме, и никого постороннего с нами не было.

19 Ночью сын этой женщины умер, потому что она уснула на нём.

20 Она встала посреди ночи, взяла моего сына, пока я спала, и положила его рядом с собой на свою постель, а своего мёртвого сына положила рядом со мной на мою постель.

21 На следующее утро я встала, чтобы покормить своего сына, и увидела, что он мёртв. Но когда я присмотрелась к нему, то поняла, что это был не мой сын».

22 Но другая женщина сказала: «Нет! Живой ребёнок мой, а мертвый — твой!» Тогда первая женщина возразила: «Нет! Твой сын мёртвый, а мой живой». И так они спорили перед царём.

23 Царь сказал: «Каждая из вас говорит, что живой ребёнок её. И каждая из вас говорит, что мёртвый ребёнок принадлежит другой женщине».

24 Затем царь приказал: «Принесите мне меч». И царю принесли меч.

25 «Вот что мы сделаем, — сказал царь. — Разрубите живого ребёнка надвое и отдайте каждой женщине по половине».

26 Вторая женщина сказала: «Пусть он не достанется ни одной из нас. Рубите его надвое!» Но первая женщина, настоящая мать ребёнка, была полна любви к своему сыну и сказала царю: «Прошу тебя, господин мой, не убивай ребёнка! Отдай ей живого ребёнка!»

27 Тогда царь сказал: «Не убивайте его. Отдайте живого ребёнка первой женщине. Она его мать!»

28 Когда весь Израиль услышал о том, как рассудил царь, люди стали уважать его, так как поняли, что Соломону дана мудрость Божья, чтобы принимать правильные решения.

1-а царiв

Розділ 3

1 І посвоя́чився Соломон із фараоном, єгипетським царем, і взяв фараонову дочку́, і ввів її до Давидового Міста, ще доки він не закінчи́в будувати свого дому й храму Господнього, та муру навколо Єрусалиму.

2 Та народ прино́сив жертви на па́гірках, бо не був ще збудований дім для Господнього Імени аж до тих днів.

3 І полюбив Соломон Господа, щоб ходити постановами свого батька Давида, тільки й він прино́сив жертви та кадив на па́гірках.

4 І пішов був цар до Ґів'ону, щоб прино́сити там жертви, бо то найбільший па́гірок. Тисячу цілопа́лень приніс Соломон на тому же́ртівникові.

5 У Ґів'оні з'явився Господь до Соломона в нічно́му сні. І Бог сказав: „Проси, що Я маю дати тобі!“

6 А Соломон відказав: „Ти зробив був велику милість із рабом Своїм Давидом, батьком моїм, як він ходив перед лицем Твоїм правдою та праведністю, та простото́ю серця з Тобою. І зберіг Ти йому ту велику милість, і дав йому сина, що сидить на його троні, як є й цього дня.

7 А тепер, Господи, Боже, Ти вчинив Свого раба царем замість батька мого Давида, — а я недо́росток, не знаю ви́ходу та входу.

8 А раб Твій серед народу Твого, якого Ти вибрав, — він народ числе́нний, що його не можна ані злічити, ані зрахувати через многоту́.

9 Дай же Своєму рабові серце розумне, щоб судити народ Твій, щоб розрізня́ти добре від злого, бо хто потрапить керувати цим великим народом Твоїм?“

10 І була́ та річ приємна в Господніх оча́х, що Соломон попросив оцю річ.

11 І сказав Бог до нього: „За те, що просив ти цю річ, а не просив для себе днів довгих та багатства, і не просив душ ворогів своїх, а просив собі розуму, щоб уміти судити,

12 то ось зроблю́ Я за словом твоїм, — ось Я даю тобі серце мудре та розумне, так що такого, як ти, не було́ перед тобою й не встане такий, як ти, по тобі.

13 А також те, чого не просив ти, Я даю тобі: і бага́тство, і славу таку, що такого, як ти, не було перед тобою й не буде ніко́го серед царів усе життя твоє.

14 А якщо ти ходи́тимеш Моїми дорогами, щоб дотримувати постанови Мої та заповіді Мої, як ходив був батько твій Давид, то продо́вжу дні твої!“

15 І прокинувся Соломон, аж ось — це був сон. І ввійшов він до Єрусалиму, та й став перед ковчегом Господнього заповіту, і приніс цілопа́лення та вчинив жертви мирні. І зробив він гостину для всіх своїх слуг.

16 І прийшли до царя дві жі́нки блудни́ці, та й стали перед обличчям його.

17 І сказала одна жінка: „Прошу́, пане мій, — я та ця жінка сидимо́ в одно́му домі. І породила я при ній у цьому домі.

18 І сталося третього дня по по́роді моїм, і породила теж оця жінка. А ми були́ ра́зом, ніко́го чужого в домі з нами не було́, тільки двоє нас було в домі.

19 А вночі помер син цієї жінки, бо вона налягла на нього.

20 І встала вона серед ночі, і взяла́ мого сина від мене, — а невільниця твоя спала, — і поклала його при своєму лоні, а свого померлого сина поклала при лоні моїм.

21 І встала я рано, щоб погодува́ти сина свого, аж ось — помер він! І придивилася я до нього рано, а ото — не був це син мій, що я породила“...

22 А інша жінка відказала: „Ні, то мій син — живий, а твій син — мертвий!“ А та говорила: „Ні, то твій син — мертвий, а мій син — живий!“ І так спереча́лись вони перед царем.

23 І сказав цар: „Ця говорить: Це мій син живий, а син твій — мертвий, а та говорить: Ні, то син твій — мертвий, а мій син — живий“.

24 І сказав цар: „Подайте мені меча́!“ І прине́сли меча перед цареве обличчя.

25 І сказав цар: „Розітні́ть це живе дитя надво́є, і дайте половину одній, а половину дру́гій!“

26 І сказала до царя жінка, що син її — той живий, бо запалилася любов її до сина свого, — і сказала вона: „Прошу́, пане мій, дайте їй немовлятко живим, а забити — не забивайте його́!“ А та каже: „Хай не буде ні мені, ні тобі, — розтинайте!“

27 А цар відповів та й сказав: „Дайте їй це живе немовлятко, а вбивати — не вбивайте його. Вона його мати!“

28 І почув увесь Єрусалим про той суд, що цар розсудив, і стали боятися царя, бо бачили, що в ньому Божа мудрість, щоб чинити суд.

3-я книга Царств

Глава 3

1-а царiв

Розділ 3

1 Соломон заключил союз с фараоном, египетским царём, женившись на его дочери. Он привёл её в город Давида в то время, когда всё ещё велась постройка дворца, Господнего храма и стены вокруг Иерусалима.

1 І посвоя́чився Соломон із фараоном, єгипетським царем, і взяв фараонову дочку́, і ввів її до Давидового Міста, ще доки він не закінчи́в будувати свого дому й храму Господнього, та муру навколо Єрусалиму.

2 Народ ещё приносил жертвы на высотах, так как храм Господний ещё не был построен.

2 Та народ прино́сив жертви на па́гірках, бо не був ще збудований дім для Господнього Імени аж до тих днів.

3 Соломон проявлял свою любовь к Господу, делая всё так, как говорил ему Давид, но продолжал приносить жертвы и совершать благовонное курение на высотах.

3 І полюбив Соломон Господа, щоб ходити постановами свого батька Давида, тільки й він прино́сив жертви та кадив на па́гірках.

4 Царь Соломон пошёл в Гаваон, чтобы принести там жертву, так как там находилась главная высота. Соломон принёс тысячу жертв всесожжений на том алтаре.

4 І пішов був цар до Ґів'ону, щоб прино́сити там жертви, бо то найбільший па́гірок. Тисячу цілопа́лень приніс Соломон на тому же́ртівникові.

5 В Гаваоне Соломону ночью во сне явился Господь Бог и сказал: «Соломон, проси Меня о чём ты хочешь».

5 У Ґів'оні з'явився Господь до Соломона в нічно́му сні. І Бог сказав: „Проси, що Я маю дати тобі!“

6 Тогда Соломон ответил: «Ты был очень добр к Твоему верному слуге, моему отцу Давиду, за то, что он был справедлив, честен и предан Тебе. Ты оказал ему величайшую милость, когда позволил его сыну править на его троне после него.

6 А Соломон відказав: „Ти зробив був велику милість із рабом Своїм Давидом, батьком моїм, як він ходив перед лицем Твоїм правдою та праведністю, та простото́ю серця з Тобою. І зберіг Ти йому ту велику милість, і дав йому сина, що сидить на його троні, як є й цього дня.

7 И сейчас, Господи, Боже мой, Ты позволил мне стать царём вместо моего отца Давида. Однако я подобен малому ребёнку, у которого нет мудрости, чтобы сделать то, что мне необходимо сделать.

7 А тепер, Господи, Боже, Ти вчинив Свого раба царем замість батька мого Давида, — а я недо́росток, не знаю ви́ходу та входу.

8 Я — Твой слуга среди народа, избранного Тобой. Здесь столько людей, что их невозможно пересчитать.

8 А раб Твій серед народу Твого, якого Ти вибрав, — він народ числе́нний, що його не можна ані злічити, ані зрахувати через многоту́.

9 Прошу Тебя, дай мне разум, чтобы править и судить Твой народ, и отличать добро от зла. Без этого невозможно управлять этим многочисленным народом».

9 Дай же Своєму рабові серце розумне, щоб судити народ Твій, щоб розрізня́ти добре від злого, бо хто потрапить керувати цим великим народом Твоїм?“

10 Господь был доволен, что Соломон попросил Его об этом.

10 І була́ та річ приємна в Господніх оча́х, що Соломон попросив оцю річ.

11 Тогда Бог сказал ему: «Ты не просил себе долгой жизни, ты не просил себе богатства или смерти врагов твоих, а просил себе разума, чтобы судить и принимать правильные решения.

11 І сказав Бог до нього: „За те, що просив ти цю річ, а не просив для себе днів довгих та багатства, і не просив душ ворогів своїх, а просив собі розуму, щоб уміти судити,

12 Поэтому Я сделаю то, о чём ты просил: Я даю тебе мудрость и разум, подобного тебе никогда не бывало прежде тебя и после тебя никогда не будет.

12 то ось зроблю́ Я за словом твоїм, — ось Я даю тобі серце мудре та розумне, так що такого, як ти, не було́ перед тобою й не встане такий, як ти, по тобі.

13 Я даю тебе и то, чего ты не просил: всю твою жизнь у тебя будет богатство и слава. В мире не будет другого царя, который превзойдёт тебя в величии.

13 А також те, чого не просив ти, Я даю тобі: і бага́тство, і славу таку, що такого, як ти, не було перед тобою й не буде ніко́го серед царів усе життя твоє.

14 И если ты будешь следовать Моей воле и подчиняться Моим законам и уставам, как делал твой отец Давид, Я дам тебе и долгую жизнь».

14 А якщо ти ходи́тимеш Моїми дорогами, щоб дотримувати постанови Мої та заповіді Мої, як ходив був батько твій Давид, то продо́вжу дні твої!“

15 Проснувшись, Соломон понял, что Бог говорил с ним во сне. Он вернулся в Иерусалим, стал перед ковчегом Соглашения Господа и принёс жертвы всесожжения и содружества. Затем он устроил большой пир для всех своих слуг.

15 І прокинувся Соломон, аж ось — це був сон. І ввійшов він до Єрусалиму, та й став перед ковчегом Господнього заповіту, і приніс цілопа́лення та вчинив жертви мирні. І зробив він гостину для всіх своїх слуг.

16 Однажды к царю пришли две женщины-блудницы и встали перед ним.

16 І прийшли до царя дві жі́нки блудни́ці, та й стали перед обличчям його.

17 Одна из них сказала: «Господин мой! Я и эта женщина живём в одном доме. Я родила ребёнка, когда она была со мной в этом доме.

17 І сказала одна жінка: „Прошу́, пане мій, — я та ця жінка сидимо́ в одно́му домі. І породила я при ній у цьому домі.

18 На третий день после того, как я родила, у этой женщины тоже родился ребёнок. Только мы одни были в доме, и никого постороннего с нами не было.

18 І сталося третього дня по по́роді моїм, і породила теж оця жінка. А ми були́ ра́зом, ніко́го чужого в домі з нами не було́, тільки двоє нас було в домі.

19 Ночью сын этой женщины умер, потому что она уснула на нём.

19 А вночі помер син цієї жінки, бо вона налягла на нього.

20 Она встала посреди ночи, взяла моего сына, пока я спала, и положила его рядом с собой на свою постель, а своего мёртвого сына положила рядом со мной на мою постель.

20 І встала вона серед ночі, і взяла́ мого сина від мене, — а невільниця твоя спала, — і поклала його при своєму лоні, а свого померлого сина поклала при лоні моїм.

21 На следующее утро я встала, чтобы покормить своего сына, и увидела, что он мёртв. Но когда я присмотрелась к нему, то поняла, что это был не мой сын».

21 І встала я рано, щоб погодува́ти сина свого, аж ось — помер він! І придивилася я до нього рано, а ото — не був це син мій, що я породила“...

22 Но другая женщина сказала: «Нет! Живой ребёнок мой, а мертвый — твой!» Тогда первая женщина возразила: «Нет! Твой сын мёртвый, а мой живой». И так они спорили перед царём.

22 А інша жінка відказала: „Ні, то мій син — живий, а твій син — мертвий!“ А та говорила: „Ні, то твій син — мертвий, а мій син — живий!“ І так спереча́лись вони перед царем.

23 Царь сказал: «Каждая из вас говорит, что живой ребёнок её. И каждая из вас говорит, что мёртвый ребёнок принадлежит другой женщине».

23 І сказав цар: „Ця говорить: Це мій син живий, а син твій — мертвий, а та говорить: Ні, то син твій — мертвий, а мій син — живий“.

24 Затем царь приказал: «Принесите мне меч». И царю принесли меч.

24 І сказав цар: „Подайте мені меча́!“ І прине́сли меча перед цареве обличчя.

25 «Вот что мы сделаем, — сказал царь. — Разрубите живого ребёнка надвое и отдайте каждой женщине по половине».

25 І сказав цар: „Розітні́ть це живе дитя надво́є, і дайте половину одній, а половину дру́гій!“

26 Вторая женщина сказала: «Пусть он не достанется ни одной из нас. Рубите его надвое!» Но первая женщина, настоящая мать ребёнка, была полна любви к своему сыну и сказала царю: «Прошу тебя, господин мой, не убивай ребёнка! Отдай ей живого ребёнка!»

26 І сказала до царя жінка, що син її — той живий, бо запалилася любов її до сина свого, — і сказала вона: „Прошу́, пане мій, дайте їй немовлятко живим, а забити — не забивайте його́!“ А та каже: „Хай не буде ні мені, ні тобі, — розтинайте!“

27 Тогда царь сказал: «Не убивайте его. Отдайте живого ребёнка первой женщине. Она его мать!»

27 А цар відповів та й сказав: „Дайте їй це живе немовлятко, а вбивати — не вбивайте його. Вона його мати!“

28 Когда весь Израиль услышал о том, как рассудил царь, люди стали уважать его, так как поняли, что Соломону дана мудрость Божья, чтобы принимать правильные решения.

28 І почув увесь Єрусалим про той суд, що цар розсудив, і стали боятися царя, бо бачили, що в ньому Божа мудрість, щоб чинити суд.